Як виглядали робочі ескізи до радянських мультфільмів

Більше 80 років мультиплікаційна студія "Союзмультфільм" радує нас своїми творіннями. Персонажі, яких вона подарувала, знайомі нам з пелюшок. Ми всі виросли на цих мультфільмах. Чекали їх кожен день в "Спокійних ночах", підкреслювали в програмах, щоб не пропустити на канікулах або вихідних.

А хочете побачити як виглядали ескізи до найпопулярніших мультфільмів тих років?

"Троє з Простоквашино"

А ось як виглядала розкадровка до фільму:

У другій і третій частинах дядька Федора і його друзів малював Аркадій Шер - художник, який працював з Володимиром Поповим над кращими його фільмами. Шер розповідав, що він хотів би зробити персонажів зовсім іншими, але далеко від першого мультфільму піти не міг.

"Ну, стережись!"

Кошлатий хлопець з гітарою за спиною, в штанях кльош і сорочці навипуск і маленький, але хитрий капосний. Вовк і Заєць. Кращий мультиплікаційний дует за всю історію "Союзмультфільму".

"Заєць у мене відразу вийшов, - розповідав В'ячеслав Котьоночкін, - з блакитними очима, рожевими щічками, взагалі, дуже позитивний".

"А Вовк довго не вдавався. Потім на вулиці я побачив хлопця, притулившись до стіни будинку. У нього були довгі чорні волосся, до товстих губах прилипла сигарета, животик вивалився, і я зрозумів, що саме таким мав Вовк".

Котьоночкін хотів, щоб Вовка озвучував Висоцький, робив спроби його голосу з хрипотою. Але не вийшло. Як привіту Висоцькому в першій серії Вовк насвистує мелодію пісні "Вертикаль" ( "Если друг оказался вдруг ..."), коли лізе по канату до Зайця.

"Ніхто із творців" Ну, постривай! "Не думав, що мультфільм стане таким популярним, - розповідав Олександр Курляндський. - Ми, автори першого випуску - Камов, Хайт і я, пам'ятаю, весь час гадали, на який серії все це закінчиться: на третій, на п'ятій, на сьомий? Потім в "Союзмультфільм" стали приходити мішки листів від дітлахів з проханнями про продовження. Особливо запам'яталося один лист, в якому дитина просив Котьоночкіна знімати "Ну, постривай!" нескінченно ".

"38 папуг"

Режисера Івана Уфімцева в казці "38 папуг", яку на студію "Союзмультфільм" приніс письменник Григорій Остер, зачепив діалог Мавпи і Удава: "А куди ти повзеш?" - "Сюди, сюди повзу".

Персонажів розробляв художник Леонід Шварцман, який потім зізнався, що найдовше працював над Удавом: ходив в зоопарк, малював неприємних йому змій і годинами намагався надати їм людські риси. Ключем до успіху стали веснянки, підняті брови і подовжена голова. Ромашки на луску Удаву додали, щоб його не так боялися діти.

"Бременські музики"

... і Принцеси.

У чорновому варіанті все герої мультфільму виглядали більш ніж пристойно. Принцеса в пишних мереживах, Трубадур вблазнівському ковпаку, химерні палацові палати. Але це не влаштовувало режисера. На її думку, вони були абсолютно не співзвучні ні музиці, ні жанру фільму. Члени художньої ради були також дивно одностайні в думці, що дані персонажі не відповідають сценарієм, а особливо музиці.

В результаті образ Трубадура взяли з якогось закордонного журналу.

В цьому ж журналі режисер підгляділа і дівчинку в короткому червоному платті, вирішили з неї зробити Принцесу. Хоча Юрій Ентін стверджує, що прототипом образу принцеси стала його дружина Марина і її червону сукню. "Те саме червоне плаття, яке ви бачите в мультфільмі, я купив Марині за 40 рублів. У ньому вона і була на весіллі. А Гладков і Ліванов були нашими свідками".

"Вінні Пух"

Режисер Федір Хитрук до створення свого "Вінні-Пуха" в 1969 році не бачив знаменитій диснеївській версії, що вийшла трьома роками раніше, і в якості матеріалу використовував тільки книгу Алана Мілна. Хитрук свідомо відмовився від власника ведмедика Крістофера Робіна. Присутність хлопчика підкреслювало іграшкового інших мешканців лісу.

А ось характерна хода ведмедика, іноходь (куди рухається ліва нога, туди рухається і ліва рука) - це випадковість, результат мультиплікаційної помилки, яка надала персонажу додаткового шарму.

Радянські чиновники відмовилися купувати права на екранізацію книги Мілна, що зробило радянського "Вінні-Пуха" невиїзним. Він не міг потрапити ні на один фестиваль світу.

"Чебурашка і крокодил Гена"

Одного разу режисер Роман Качанов в гостях у сценариста Аджубея побачив, що діти захоплено читають книжку. Це був "Крокодил Гена і його друзі" Успенського. На наступний день він купив в магазині таку ж книжку, приніс її на "Союзмультфільм" і сказав: "Все, робимо по ній фільм".

Ось як розповідає про процес створення Леонід Шварцман: "Крокодил у мене вийшов досить швидко. У сценарії було написано:" Крокодил працював в зоопарку крокодилом. І коли кінчався робочий день і дзвонив дзвінок, він одягав свій піджак, капелюх, брав трубку і йшов додому ". Цього було досить, щоб у мене склався образ джентльмена з метеликом і білої манишкою".

З Шапокляк теж все вийшло просто. Шапокляк - це, як відомо, назва складного циліндра. Це XIX століття, і звідси пішло все інше: чорне суворе плаття, жабо, білі мереживні манжети, туфельки-човники на підборах. Оскільки вона - Шкодливая така бабка, Шварцман зробив їй довгий ніс, рожеві щічки і видатний підборіддя. А сиве волосся і пучок запозичив у своєї тещі.

"П'ять місяців - підготовчий період на фільм, і половину всього цього часу я провозився з Чебурашкою. - Продовжує Леонід Шварцман. - Очі йому відразу зробив дитячі, здивовані, людські. Хоч і великі, але не" як у пугача ". У Успенського ж в "передмові, яке не обов'язково читати", сказано: "Коли я був маленьким, мені батьки подарували іграшку: пухнасту, кошлату, маленьку. З великими очима, як у пугача. З круглої заячою головою і маленьким хвостиком, як у ведмедя ". Все. Про великих вухах ні слова.

Почав я малювати Чебурашку вуха: спочатку нагорі, потім вони поступово стали сповзати і збільшуватися. До мене регулярно приходив Качанов, я показував начерки, ми їх обговорювали, сперечалися, він висловлював свої побажання, я перемальовував. Завдяки таким спільним зусиллям і виник остаточний ескіз. На ньому, правда, у Чебурашки ще є ведмежий хвостик, який потім сильно зменшили. І ніжки спочатку були достовірніше, але Норштейн порадив зробити їх маленькими, як зараз. Після створення ескізу в кольорі я зробив креслення, а майстри-лялькарі виготовили Чебурашку, і він зажив своїм життям ".

"Малюк і Карлсон"

У 1968 році вийшли два перших мультфільму про Карлсона: один в Чехословаччині, а інший - в СРСР. "Чоловікові в самому розквіті сил" пощастило більше, ніж "Вінні-Пуху": права на екранізацію були придбані офіційно. Астрід Ліндгрен, до речі, була в захваті від картини, особливо від голосу Карлсона. Під час візиту в Москву вона наполягла на зустрічі з озвучують його Василем Лівановим.

Після перегляду ескізів Ліванов зауважив, що його герой схожий на режисера Григорія Рошаля, тому він не просто озвучував персонажа, а створював пародію на конкретну людину. А ось в ролі Фрекен Бок режисер Борис Степанцев бачив тільки Фаїну Раневську, але актриса довго не погоджувалася. Її ображало зовнішню схожість з героїнею. У підсумку вона взялася за роль, але вигнала режисера зі студії під час озвучування, заявивши, що краще знає, як все робити. Втім, останню фразу Фрекен Бок "Милий, милий!" довелося вимовляти редактору, тому що Раневської не сподобалася пародійна перекличка з фільмом "Весна".

"Пригоди кота Леопольда"

Цей мультфільм народився на інший мультстудія - Творче об'єднання "Екран". Створений він був на хвилі успіху "Ну, постривай!"

Резніков розповів Хайт свою ідею про інтелігентного кота, який малює, слухає "Полонез Огінського" і якому докучають миші.

"Ми відразу вчепилися за ідею перевертиша - не кіт за мишами бігає, а навпаки, - згадує Резніков. - Вперше в мультиплікації з'явився інтелігентний кіт, який може розправитися з мишами, але не хоче, як би вони йому ні капості. Але одного цього було недостатньо, потрібна була ідея. і я придумав її: немає альтернативи світу. Ми дуже довго роздумували над тим, як її показати, і, нарешті, з'явилася фраза "Хлопці, давайте жити дружно!". Вона народилася з необхідності, а стала репризою фільму ".

"Мауглі"

"Мауглі" Романа Давидова вийшов в 1967 році, практично одночасно з діснєєвськой версією книги Редьярда Кіплінга, проте кардинально відрізнявся від американського побратима.

Під час створення фільму Давидов змушував мультиплікаторів вживатися в образи тварин, "влазити в їх шкуру і відчувати ті м'язи, які повинні ворушити хвіст". "У вас є вдома кішка? Дивіться, вивчайте її", - говорив режисер аніматорам, що створював руху Багіри.

Для деяких сцен фільму мультиплікатори надихалися епізодами програми "У світі тварин". Завдяки цій підготовчій роботі звірі в "Мауглі" вийшли дуже реалістичними за манерою і рухам, але при цьому творцям вдалося наділити їх людськими рисами.

"Канікули Боніфація"

Мультик "Канікули Боніфація" своєю появою зобов'язаний нагоди. Проводячи прибирання на студії, режисер Федір Хитрук знайшов в одному з ящиків пару листків машинописного тексту і, перш ніж викинути їх, побачив фразу "Подумати тільки, - здивувався директор цирку, - я й забув, що у левів теж бувають бабусі!" Так Хитрук заразився ідеєю нового фільму про лева-циркачів.

Особливим Боніфацій став завдяки художнику Сергію Алімова. Той нагородив персонажа живий гривою, у якої не було жорсткого замкнутого контуру. Цю гриву ціла група фахівців в кожній сцені створювала за допомогою губок.

"Їжак в тумані"

Мультфільм про який заблукав у тумані їжачка, який отримав понад 35 нагород, зробили дев'ять чоловік, причому троє з них були акторами озвучування. Образ Їжачка з'явився не за один день. Дружина Норштейна художниця Франческа Ярбусова зробила велику кількість ескізів, але жоден з них не подобався режисерові. "Франческа перемалював безліч Ежиков, і одного разу все дійшло до такого розпечений! Я кричав:" Він повинен з'явитися на 1/12 секунди і віддрукуватися! Профіль повинен бути абсолютно чіткий, ясний! "І ось після всіх цих страшних криків, серцевих крапель вона раптом сіла і намалювала", - так Норштейн описує історію появи свого героя. Франческа Ярбусова розповідала, що в якийсь момент вона склала окремі частини тіла, намальовані на целулоїді, і Їжачок ожив. Найважливішим в цьому момент було здути вийшов образ.

"Повернення блудного папуги"

Добре відомого і улюбленого глядачам папуги придумав письменник Олександр Курляндський. Своєму графічному виконанню Кеша зобов'язаний художнику-аніматору Анатолію Савченко, з-під пензля якого вийшов і живе на даху Карлсон.

Спочатку образ папуги Кеші був дещо іншим.

Режисером став Валентин Караваєв, який і почав мультиплікаційний серіал "Повернення блудного папуги". Саме Караваєву Кеша багато в чому зобов'язаний звалилася на нього популярністю. Другу серію епопеї про пригоди Кеші знімав вже Олександр Давидов. Дарма, що саме вона завоювала "Ніку": Курляндський сперечався з режисером до хрипоти, згадуючи в інтерв'ю, що таких людських відносин, які були з Валентином Караваєвим, у нього не буде вже, мабуть, ніколи.